вівторок, 29 листопада 2011 р.

Спогади про Голод

Все дитинство я провела у своєї бабусі Зіни та прабабусі в невеличкому селі Черкаської області. Іноді ми просили Бабуню (мою прабабусю) розказати нам про голодовку. Вона неохоче погоджувалася і розказувала спогади про себе і чоловіка, своїх дітей та інших родичів. Ми з сестрами сприймали ці розповіді, як страшні казки.
Бабуня розказувала, що дуже не любила відпускати доньку з хутора в село, бо боялася, що дитину зловлять і з’їдять. Чи таке можливо було, чи ні, але цей страх був з нею постійно. І кожного разу вона виглядала на шлях: «Біліє хустка, іде моя дівчинка».
А ще у селі була жінка, яка перед своєю смертю зварила у казанку свою вже мертву дитину.
Бабуся розказувала свої історії. Їй тоді було вісім років, вона вже все усвідомлювала і пам’ятає все і зараз. Як вмираючі люди самі йшли до ями, де їх потім і ховали. Пухлих людей обабіч шляху, яких вони дуже боялися. Згадувала свою найкращу подругу, яка померла разом з усією сім’єю. Образ померлої дівчинки у ямі з іншими тілами залишився з моєю бабусею на все життя.
Декілька років тому, я спитала її: «Як же Ваша сім’я вижила?» Завдяки корові і картоплі (яку на щастя не забрали). Корову тримали в хаті (подалі від злодіїв). А дві курки не вберегли – вночі хтось підрив стіну та витягнув птицю. У селі в той час були банди, які крали у людей залишки продуктів, худобу. А з хат, де всі померли, забирали цінні речі, одяг. Бандитів усі знали і дуже боялися.
Молоко Бабуня міняла у сусідів на хліб (сусід працював на станції і йому іноді давали хліб). Крім того, наша сім’я була у колгоспі, і їх на польових роботах трохи підгодовували. Діти (моя бабуся і її брат) рвали лободу, з неї теж готували. Бабуня розказувала: «Одного разу зробила я коржиків з німиці (дурман) та поїла. Іду на колгоспне поле, а мені так смішно та весело. Нічого сказати не можу, наче німа, і сміюся». Більше з німиці коржики не робили.
Також Бабуня пригадувала, що було дві «хвилі», коли найбільше люди помирали. Весною-влітку 32 року багато сімей (в основному одноосібники) продавали хати, збіжжя, і намагалися виїхати на Кавказ, Росію. Однак на кордоні їх не випустили і люди повернулися назад у рідне село. Але вже не було хат, запасів, їжі. Такі сім’ї вимирали повністю. А друга хвиля смертей була пізніше, коли в колгоспі, нарешті, дали зерно. І голодні люди напекли свіжого хліба. Їли його і теж помирали сім’ями. Виснажені, голодні, вони не могли перетравити таку важку їжу.
Нашій Бабуні теж дали зерно і вона напекла хліба. Але, за порадою своєї матері, їсти відразу увесь не дала, а сховала. Її чоловік (мій прадід) дуже сварився, ледь не побив Бабуню – вимагав хліба. Але вона витримала і не дала весь буханець відразу. Наша сім’я вижила.

Бабуня

Місце, де ховали померлих, зрівняли. Не було жодного знаку, що там є поховання. І за декілька десятків років на цьому місці гралися діти.
У 2006 році жителі села самі зібрали інформацію про померлих під час Великого Голоду. На місці поховання встановили хрест.
С П И С О К
жертв голодомору 1932 -1933 років, які проживали в селі Станіславчик
Черкаської області


Вул. Леніна
1.Гайдай Іван Григорович, дружина Лукеря, сини Олександр та Федот, дочка Марія
2.Седик Василь
3.Броварський Петро
4.Дядя Нестір
5.Сорока Іван Ничипорович та його дочка Ольга
6.Омельченко Дмитро Антонович та його трьохрічна дитина
7.Броварський Арифим, дружина Антонина та син Левко
8.Курінна Явдоха Самсонівна
9.Небензя Петро та його дружина
10.Полтавець Данило та його дружина
11.Ковбаса Кирило та його дружина
12.Ковбаса Гаврило та його дружина
13.Скуба Афанасія
14.Рудоман Ничипір та його дружина Оляна
15.Рудоман Вакула та його дружина
16.Броварський Микита та його дружина
17.Данилко Іван та його дружина
18.Бакуменко Павло та його дружина
19.Борона Сидір Ониськович, дружина Горпина, сестра Мина та син Канор
20.Дядя Петро Григорович
21.Штепа Карпо та його дружина Елона
22.Дядя Максим Васильович, дружина Марія, дочка Домна, син Григорій.

Хутір Леніна
23.Дядя Григорій Максимович, дружина Олена та син Михайло
24.Борона Антін
25.Борона Ганна
26.Коломієць Мотрона
27.Берестова Марта Семенівна
28.Берестовий Канор Григорович
29.Берестова Марина Григорівна
30.Берестова Оксана Григорівна
31.Броварський Остафій Петрович, син Василь, дочка Пріська
32.Гончаренко Устя Якимівна, син Савелій, дочки Федоска та Улита
33.Дядя Юхим
34.Дядя Іван Юхимович, сини Микола та Федір
35.Бугайов Артем, дружина Тетяна та дочка Марія
36.Бугайов Федір
37.Скуба Фанка
38.Лазарівна Явдоха, дочки Антонина та Людмила
39.Коломієць Йосип, його дружина та син Федот
40.Коломієць Степан, його дружина та дочка Домаха
41.Коломієць Лука та його син
42.Коломієць Дмитро та його дружина

Вул. Шевченка
43.Коломієць Денис
44.Бакуменко Ганна
45.Бакуменко Кирило
46.Бакуменко Федір
47.Бакуменко Михайло
48.Бакуменко Антін
49.Бакуменко Явдоха
50.Бакуменко Андрон
51.Колотуша Зоя та її брат
52.Бакуменко Ничипір
53.Броварський Купріян Максимович та його син
54.Рудоман Павло
55.Рудоман Ганна
56.Седик Афанасій Тимофійович
57.Седик Василь Панасович
58.Седик Марія Панасівна
59.Седик Пилип Васильович, дочка Ганна, син Олекса

Хутір Пролетарський
60.Задніпряний Іван Іванович
61.Седик Сергій Пантелейович, дружина Марія, дочка Катерина
62.Седик Пантелей та його дружина
63.Задніпряний Яким Максимович, дружина Василина, син Левко, дочка Катерина
64.Седик Петро та його дружина
65.Борона Онисим та його дружина
66.Рядняний Степан, дружина Олександра, дочки Катерина та дочка ( ім’я невідоме)
67.Данилко Іван, дружина Катерина, сини Аврам та Андрій
68.Седик Дементій та його син
69.Заріцький Михайло та дочка Олександра
70.Небензя Гнат , дружина Наталка, дочка Олександра, син Володимир
71.Данилко Семен, дружина Василина, син Аврам, дочки Марія та Софія

Вул. Пролетарська
72.Тарасенко Марія
73.Коломієць Федір, дружина Ольга, син Петро
74.Коломієць Ялосовета, син Василь
75.Полтавець Серафима та її дитина
76.Берестова Василина Григорівна
77.Малюта Микола та його дружина
78.Седик Демид
79.Седик Платон Васильович, дочка Параска
80.Седик Владимир Васильович, дружина Ганна Платонівна, дочки Мар’яна, Фекла, Федоська, син Семен та онука Марія
81.Сторчова Уляна
82.Сторчова Варвара
83.Гончаренко Устим
84.Рудуман Іван, дружина Марія, дочки Ярина та Ганна, син Іван
85.Дядя Сарапійон
86.Дядя Максим
87.Броварський Павло

Вул. Червона
88.Бойко Іван та його дружина
89.Сушко Василь, його дружина та син і дочка
90.Сушко Захар та його дружина
91.Коломієць Савелій та його дружина
92.Небензя Денис
93.Небензя Назар Денисович та його дочка
94.Запорожець Михайло Григорович, дружина Явдоха Ничипорівна та дочка Віра
95.Медяник Мотрона
96.Довгополий Пилип, син Яків та невістка Тетяна
97.Омельченко Полікарп, дружина Марія, син Петро
98.Омельченко Корній
99.Омельченко Анастасія
100.Омельченко Макар, дружина Марія, дочка Килина, сини Роман та Антін
101.Омельченко Варфоломій Гаврилович, дружина Надія, сини Василь та Левко
102.Заріцький Іван Андрійович та його дружина
103.Заріцький Андріян
104.Заріцький Михайло та його дочка Ганна
105.Заріцька Марія Степанівна, син Пантелей
106.Заріцький Ничипір
107.Бойко Яким, дружина Мотрона, сини Петро та Антін, дочка Анастасія
108.Борона Гапон та його дружина
109.Борона Олександр, дружина Ївга, син Федір
110.Сушко Федосій Захарович
111.Сушко Текля Кирилівна

Але цей список не є повним. Селяни вказували, що колись на тому місці була хата і жила сім’я, але імен уже не пригадують.
Особисто для мене питання: «чи був голод, чи ні?», «чи є це гнеоцидом, чи ні?» - вирішене. Навіть, коли мої однокласники нічого про це не знали (бо в радянських підручниках про Голодомор не писали), я від своїх бабусь чула про Великий Голод. Я відчула їх біль, їх страх, їх голод. Я це пам’ятатиму.

Немає коментарів:

Дописати коментар