У попередній статті я дорікнула чиновникам вищого рангу, що вони байдужі до своєї роботи та, іноді, просто не заглиблюються у, підготовлені спеціалістами, звіти.
На підтвердження хочу розказати одну ситуацію, що відбулася наприкінці жовтня минулого року у Києві під час міжнародної конференції з ґендерної політики. Уявіть, велика зала, у якій більше 200 осіб. Міжнародні делегації, керівники міжнародних програм, представники української влади (віце-прем’єр міністр, заступники міністрів, спеціалісти служби омбудсмена, тощо), громадськість.
Після урочистого відкриття розпочалася пленарна частина, під час якої наші чиновники вищих рангів зачитували, підготовлені спеціалістами, інформації та звіти. Один заступник міністра читав-читав тихо, монотонно доповідь. Більшість присутніх потроху засинала. І, раптом, тиша. Заступник міністра, який щойно звітував про реалізацію ґендерної політики, мовчить, дивиться у залу, знову опускає очі у звіт. Пауза триває. Чиновник приймає рішення, набирає у легені повітря і вимовляє приблизно наступне: «… про перспективи реалізації ТЕНДЕРНОЇ політики».
Уявіть, яка внутрішня робота відбулася у людини за цю хвилину. Можливо, він подумав: «Так, я на конференції з ґендерної політики, а у звіті написано ТЕНДЕРНОЇ. Що говорити? Ґендер чи тендер?»
Перемогла обережність чиновника. Неважливо, що він думає. Головне те, що написано. Навіть якщо це помилка.
А можливо цей чиновник взагалі не думав у цей момент? А просто перевів подих і механічно прочитав написане?
Конкурси красунь - це банально. Цим уже нікого не здивуєш, бізнес на красунях вже створено та поділено. Що ж робити креативним людям? Відповідь проста і дуже актуальна для України – створюємо конкурс берегинь.
Такий конкурс започаткував Всеукраїнський благодійний фонд «Обдаровані діти – майбутнє України». У 2012 році Проект буде втілюватися під патронатом Уповноваженого Президента України з прав дитини, за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Київської міської державної адміністрації.
Алгоритм конкурсу нескладний – спочатку дівчата віком 15-17 років пишуть відповідь на запитання "Сучасна берегиня – яка вона?". Авторки найкращих творчих робіт візьмуть участь в спеціальних тренінгах, під час яких дізнаються про секрети успіху, здоров’я та краси, зможуть підготуватися до дорослого життя, поспілкуватися із відомими успішними жінками України.
Усе ніби прекрасно, називається дійство «соціальний проект». АЛЕ…
1.Назва конкурсу «Я - Берегиня» - вже цим автори проекту стверджують патріархальну ідеологію, де жінка є тільки «берегинею, хранителькою домашнього вогнища», а чоловік тільки «здобувачем». Такі настанови потім проявляються у сексистських висловах відомих, маловідомих та зовсім невідомих політиків та громадських діячів. Лише один приклад з соціальної мережі:
"Олег Зайченко Пиз*ец, приехали. Меня собирается защищать баба. Наташа! Не надо. Не рискуйте. Займитесь прямым женским делом - варите борщ и рожайте детей.
2. Не дуже зрозуміло, які знання та навички отримають дівчата. Бути успішними лідерками, які досягають успіху? Чи просто бути прикрасою для когось (наприклад, "принца на білому коні")? Ось цитата з оголошення 2010 року про конкурс «Я - Берегиня» - школа современных Принцесс»: «Хочешь научиться делать прическу кинозвезды и ходить так же изящно, как топ-модель?.. Курс интересных лекций, увлекательные мастер-классы профессионального макияжа и дефиле, захватывающие психологические тренинги, уроки имиджа и встречи со знаменитостями, которые поделятся секретами своего успеха – все это для того, чтобы помочь тебе превратиться из Золушки в современную и уверенную в себе Принцессу…" (http://ivona.bigmir.net/charity/17049-yabereginyashkola-sovremennyh-princess ) Оголошення 2012 року мало відрізняється від попереднього.
Звичайно, проведення такого конкурсу привернуло увагу експертів та експерток з ґендерних питань. Марта Чумало, експертка з ГО «Жіночі перспективи» (м.Львів): «Не дивно, що Амвей підтримує подібний конкурс, адже ця фірма працює як багаторівневий маркетинг, яка продає побутову хімію та косметику і зацікавлена у рекламі та залученні нових «споживачів»...
Дивно, що Юрій Павленко, як теперішній уповноважений з прав дитини, а в недалекому минулому міністр у справах сім’ї та молоді патронує подібні ініціативи... Адже, саме він очолював міністерство, яке відповідало за координацію зусиль у напрямку ґендерної рівності... Конкурс, котрий ставить перед дівчатами 15-17 років запитання: «Сучасна берегиня – яка вона?» та відразу тут же дає відповідні «підказки»: «Підказки: у своїх відповідях ви можете вказати – якою повинна бути жінка, щоб вважатися берегинею; якими мають бути життєві цілі та цінності сучасної жінки; що для вас означає поняття «ідеальна жінка».
У державі, котра декларує ґендерну рівність, котра має Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», котра на всіх тематичних міжнародних зустрічах обіцяє робити все для подолання ґендерних стереотипів etc., уповноважений ПРЕЗИДЕНТА з прав дитини підтримує заходи, котрі вкорінюють ґендерні стереотипи, упереджено спонукають дівчат приміряти на себе патріархатні цінності та конструюють їх ґендер відповідно до сексистських норм та патріархатних цінностей».
3. Наостанок. Дуже вражає нещирість наших політиків та державних службовців вищого рангу чи байдужість до власної роботи (не знаю, як краще назвати). Адже можна припустити, що працівники Міністерства соціальної політики, яке нещодавно стало відповідальним за реалізацію ґендерної політики, ще не дуже обізнані з теорії ґендеру, тому підтримали цей конкурс. А от пан колишній міністр Ю.Павленко не один раз звітував про досягнення у реалізації ґендерної політики в Україні і під час засідань КМУ, у ВРУ, і під час конференцій різного рівня, перед міжнародними експертами та громадськістю. Отже він тоді був нещирий? Чи просто не заглиблювався у підготовлені спеціалістами звіти? Адже якщо припустити, що він щирий і добре розбирається у ґендерній політиці, як тоді Ю.Павленко став патронувати конкурс берегинь?
Певний час в Інтернеті я зустрічаю інформацію з книги «Поради домогосподарці», виданої у 60-х роках минулого століття з наступним текстом:
«Вы должны помнить, что к приходу мужа со службы — нужно готовиться ежедневно.Подготовьте детей, умойте их, причешите и переоденьте в чистую, нарядную одежду.Они должны построиться и приветствовать отца, когда он войдет в двери.Для такого случая, сами наденьте чистый передник и постарайтесь себя украсить — например, повяжите в волосы бант. В разговоры с мужем не вступайте, помните, как сильно он устал, и на что ему приходится идти каждодневно на службе, ради вас — молча накормите его,и, лишь после того, как он прочитает газету, вы можете попытаться с ним заговорить». (Read more: http://klub-drug.ru/pozitiv/rukovodstvo-po-domovodstvu-60-x-godov.html#ixzz1lfqpqwvl)
Але я не поспішала використовувати цей матеріал в тренінгах, тому що книгу не бачила, в руках не тримала. А можливо це недостовірна інформація?
Днями згадала, що у моєї мами є дві книжки з цієї тематики, якраз видані наприкінці 60-х років минулого століття. Вирішила перевірити, чи є там подібна інформація?
Два загальні висновки. Перший - у цих виданнях немає розділів, присвячених взаєминам подружжя. Напевно тому, що видавалися вони в Радянському Союзі, а в цій країні чоловік та дружина мали б думати про побудову комунізму, а не про власні стосунки. Тому відсутні тексти, наведені за посиланням, вказаним вище. Другий висновок – видання просякнуті ґендерними стереотипами, які ми бачимо і в тексті і у зображеннях. Книги в цілому та конкретні поради адресовані виключно жінкам. Абсолютно відсутні звернення до батька, чоловіка. Відповідальність за життєзабезпечення сім’ї повністю покладено на дружину. І дуже наочно видно «потрійне навантаження» радянської жінки, яке зберігається і зараз у незалежній Україні.
Далі пропоную цікаві цитати з цих книг.
Книга 1
Нажаль назва та вихідні дані цього видання не збереглися (обкладинка давно пропала). Прогнозую, що це видання кінця 60-х років.
Розділ «Для молодої матері», підрозділ «Шкідливість аборту»: «Бути здоровою жінкою і матір’ю – це найбільше щастя; позбутися ж назавжди можливості стати матір’ю – це величезне горе, яке нерідко калічить усе життя жінки». (с.263)
Коментар: Пропагується культ материнства та піднесення традиційної ґендерної ролі «берегині».
«Першою найчастішою причиною безплідності є непрохідність труб, викликана застосуванням всіляких змазувань і впорскувань лікувальних засобів, до яких вдається цілком здорова, квітуча жінка, бажаючи до певного часу захистити себе від вагітності». (с.265)
Коментар: У книзі наголошується на шкідливості аборту, пов’язується безпліддя із самостійним застосуванням жінкою контрацептивних засобів. Але не надано інформації про можливості запобігання небажаної вагітності. Отже головний висновок, який має засвоїти читачка: жінки народжуйте дітей, навіть, якщо вагітність небажана.
Розділ «Поради батькам про виховання дітей»:«Нерідко батьки звільняють хлопчиків від участі в побутовій праці сім’ї, а потім питають: «Чому з хлопцями більше клопоту, ніж з дівчатами?»… Пояснюється це найчастіше неправильним вихованням хлопчиків. Дівчатка вже з раннього віку втягуються в трудове життя сім’ї. Батьки примушують їх прибирати постіль, мити посуд, замітати в кімнаті, готувати обід, а хлопчиків, як правило, звільняють від трудових обов’язків у сім’ї, вважаючи, що це жіноча справа. Внаслідок цього хлопці з презирством ставляться до хатньої роботи» (с.324-325)
Коментар: Немаленький список роботи для дівчаток. Забули написати про десять кущів троянд, які треба посадити та до ранку виростити (як це було в Попелюшці). Пишуть про неправильне виховання хлопців, але констатують факт наявності традиційного гендерного розподілу домашніх обов’язків, до виконання яких дівчаток залучають (за текстом «примушують»), а хлопців звільняють. Формування у читачів думки, що хатня робота – це «жіноча справа». Даний текст супроводжується відповідним зображенням.
2. Книга «Домашня всезнайка. Поради працюючій жінці» – Ужгород: «Капати», 1971. – 223 с.
Розділ «Квартира і домашній затишок»: «Всі члени сім’ї повинні звикнути до того, щоб знімати в передпокої черевики і взувати хатні туфлі. Цей захід збереже господарці багато часу і сил під час прибирання квартири». (с.7)
Коментар: прибирання квартири це справа виключно «господарки», судячи з тексту.
Розділ «Дещо з правил поведінки»: «Ніколи не з’являйтесь серед людей нечепурою, бо цим засвідчите про своє небажання жити за усталеними нормами. Митися щоденно необхідно як для самого себе, так і для людей, що вас оточують. Отже охайність – це не тільки особиста справа окремої людини». (с.170)
Коментар: прописується, що є певний «усталений норматив», якому необхідно відповідати. Вихідна точка для будь-якої дискримінації.
«Не байдуже й те, з чого їсти! Ми аж ніяк не схвалюємо самообслуговування, поширене нині серед молоді, коли молода господиня, хизуючись тим, що вона тежпрацює, подає на стіл не порізаними ковбасу, сир, шинку, просто в папері, і цілий буханець хліба. Ніж іще покладе на стіл, адже його можна витерти об газету, а тарілки пошкодує, бо їх треба мити. Після цього ще й приємного апетиту побажає. Що ж, і без побажання їстимеш, якщо голодний.Така жінка ще й дивується, чому апетит у чоловіка з кожним днем погіршується… і не тільки до їжі.» (с.174).
Коментар: а тут пряме засудження за невідповідне виконання обов’язків господині. Текст просякнутий сарказмом. Встановлюється причинно-наслідковий зв’язок між поганим обслуговуванням жінкоюта поганим апетитом чоловіка (читай настроєм). І те, що жінка так само працює, як чоловік, не є виправданням. У «гарної господині» усе має бути прибрано, вимито, наготоване та подане. І нікого з авторів не цікавить, коли і як це зробить господиня. Адже можна встати раніше і лягти пізніше.
Розділ «Одягайтесь модно, зі смаком!»:«Вдома, навіть на кухні, жінка теж повинна бути елегантною. Чому б ні? Хіба кухня і квартира не робоче місце? Домашня сукня повинна бути зручною, не вузькою, щоб не сковувала рухів. Запинайте сукню фартухом: його легше випрати». (с.186)
Коментар: пряме підтвердження, що кухня і квартира для жінки таке ж робоче місце. От тільки зарплатню за це не платять, а розповідають байки про «високу місію берегині домашнього вогнища», «природне призначення» і «это ж по любви», «заради сім’ї», тощо.
Звичайно мої коментарі суб’єктивні. З ними можна погоджуватися або ні. Кожні тренерка чи тренер зможуть зробити свої висновки самостійно. Головне, що ці видання реальні, їх можна побачити, потримати в руках і почитати. На них можна посилатися. Зберігаються вони у такої ж тренерки – Ольги Жукової, м.Херсон
