Нам би трохи тої активності, що була у наших прабабусь, які здобули для нас наші права. Адже права не дають, їх беруть
«…Пані Фоусет
наприкінці століття створює рух суфражисток, але, як і у Франції, він був
досить безпорадний. Тільки на 1903 р. жіночі вимоги набули ваги. Створена в
Лондоні родиною Панкгерстів «Соціальна й політична спілка жінок» приєдналися й
розгорнула бурхливу діяльність. Уперше в історії жінки виступають саме як жінки,
що і привернуло пильну увагу до суфражисток в Англії та Америці. Протягом п'ятнадцяти років вони здійснювали політику тиску, що
якоюсь мірою нагадувала позицію Ганді: відмовляючись від насильства, знаходили
більш чи менш вдалі його замінники. Жінки окупують Альберт Хол під час мітингів
ліберальної партії, вимахуючи коленкоровими стягами з написом «Жінкам - право
голосу!»; вдиралися до кабінету лорда Аскві, влаштовували мітинги в Гайд-парку
або на Трафальгар-сквер, ходили вулицями з плакатами, збирали конференції; під
час демонстрацій виявляли зневагу до полісменів, навіть закидали їх камінням,
провокуючи таким чином тяжбу. Потрапивши до в'язниці вони обирають тактику
голодувань. Збирали кошти, об'єднуючи
навколо себе тисячі жінок і чоловіків, і так успішно підбурювали
громадськість, що у 1907 році двісті
членів парламенту утворюють комітет за виборче право жінок, щороку вносячи
відповідну пропозицію на розгляд депутатів. Які, втім, лишалися невблаганними.
Того ж таки 1907 року «Соціальна й політична спілка жінок» організувала перший похід на парламент, у якому взяли участь переважно робітниці і кілька представниць аристократії. Поліція розігнала їх. Але наступного року спілка закликала робітниць Ланкашира влаштувати великий мітинг у Лондоні (заміжнім жінкам погрожували забороною працювати на деяких шахтах). Відбулися нові арешти, на які ув`язнені суфражистки відповіли тривалим голодуванням (1909 р.). Після звільнення вони організували новий похід: одна з жінок вилізла на коня, прикрашеного зображеннями королеви Єлизавети.
18 липня 1910 р., коли закон про виборче право жінок мав розглядатися в парламенті, Лондоном прямувала процесія (живий ланцюг) завдовжки дев`ять кілометрів; закон відхилили, що викликало нові мітинги і нові арешти. У 1912 році жінки застосували більш рішучу тактику: підпалювали нежитлові будинки, зривали оголошення, толочили газони, знову кидали камінням у полісменів. Водночас відряджали делегацію за делегацією до Ллойд-Джорджа, до сера Едуарда Грея; сховавшись у Альберт-холі, жінки галасливо заявляли про себе під час виступів Ллойд-Джорджа. Війна урвала цю бурхливу діяльність. Важко сказати, якою мірою жіноча активність прискорила розвиток подій. Виборче право було надане англійкам 1918 року в обмеженій формі, а з 1928 року – без жодних обмежень: неабияку роль відіграла тут праця жінок під час війни…»
Того ж таки 1907 року «Соціальна й політична спілка жінок» організувала перший похід на парламент, у якому взяли участь переважно робітниці і кілька представниць аристократії. Поліція розігнала їх. Але наступного року спілка закликала робітниць Ланкашира влаштувати великий мітинг у Лондоні (заміжнім жінкам погрожували забороною працювати на деяких шахтах). Відбулися нові арешти, на які ув`язнені суфражистки відповіли тривалим голодуванням (1909 р.). Після звільнення вони організували новий похід: одна з жінок вилізла на коня, прикрашеного зображеннями королеви Єлизавети.
18 липня 1910 р., коли закон про виборче право жінок мав розглядатися в парламенті, Лондоном прямувала процесія (живий ланцюг) завдовжки дев`ять кілометрів; закон відхилили, що викликало нові мітинги і нові арешти. У 1912 році жінки застосували більш рішучу тактику: підпалювали нежитлові будинки, зривали оголошення, толочили газони, знову кидали камінням у полісменів. Водночас відряджали делегацію за делегацією до Ллойд-Джорджа, до сера Едуарда Грея; сховавшись у Альберт-холі, жінки галасливо заявляли про себе під час виступів Ллойд-Джорджа. Війна урвала цю бурхливу діяльність. Важко сказати, якою мірою жіноча активність прискорила розвиток подій. Виборче право було надане англійкам 1918 року в обмеженій формі, а з 1928 року – без жодних обмежень: неабияку роль відіграла тут праця жінок під час війни…»