Думка: українське 8 березня – фальшиве свято

Свято восьмого березня закінчилося – галочку поставили. Чоловіки квіти подарували, гарні слова сказали. Все, можна розслабитися і чекати наступного свята.

Кожного року повторюється одна і та ж картина. Десь із 5 березня усі радіо-, телеефіри наповнюються вітальними словами на адресу жінок. Активізуються чиновники різного рангу, які шлють листівки, розміщують вітання на сайтах і говорять «в телевізорі». Хтось вітає зі святом весни:

-«Жіноче свято розпочинає нову весну. Жінка, як і весна, несе в світ унікальну та високу місію початку всього сущого».

Хтось наголошує на «берегиньстві» та «функціональній призначенності» жінки:

-«Адже ви водночас дбайливі мами, ніжні і люблячі дружини, берегині домашнього вогнища…»

-«Ми по-доброму заздримо вашому вмінню допомагати всім, хто потребує уваги та опіки, віддавати ближнім тепло своїх сердець і душевну щедрість, зберігаючи попри всі житейські труднощі неповторну привабливість і вроду».

Інші – на здатності надихати та збурювати почуття (така собі, муза-натхненниця):

-«Недарма ці весняні дні дарують людству світлі почуття і думки, наповнюють ніжністю та чарівністю, душевним теплом і натхненням... Адже усе найдорожче, що є у нашому житті, – щастя, надія, кохання пов’язане з жінкою».

-«Без вас, дорогі жінки, не було б стільки світла, любові і тепла. Ви наповнюєте будні яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ».

Є, навіть, такі просунуті  чоловіки-політики, які згадують про права жінок та роль  їх у розбудові держави:

-«Це свято жінок, які стали творцями історії. Міжнародний жіночий день походить з багатовікової боротьби жінок за участь в житті суспільства нарівні з чоловіками».

-«Сьогодні ви посідаєте провідні місця в інститутах влади, бізнесі, громадській та творчій діяльності…»

Звичайно, на рівні особистісному, право кожного чоловіка вітати так, як він захоче. Один день чи 365 днів на рік. І, взагалі, вітати чи ні.

На рівні ж політичному трохи інша ситуація. Восьмого березня ми читаємо та бачимо вітання, що наведенні вище. А інші дні року наповнюються прикладами висловлювань політиків та чиновників, що різняться від офіційних привітань:

-Віктор Янукович (на адресу Ю.Тимошенко): «Якщо вона жінка – то має йти на кухню і там показувати свої примхи» (http://www.pravda.com.ua/news/2010/01/21/4651468/ ).

-Микола Азаров: «Не жіноча це справа – проводити реформи в Україні». (http://maidan.org.ua/static/news/2011/1300110784.html ).

-Володимир Литвин:  «Якщо суспільство не буде готове, якщо ми не позбудемося того, що в нас уже є традицією, і в принципі, воно вже входить в християнську ментальність, згідно з якою чоловік – це вища істота, оскільки жінка створена була із ребра Адама, відповідно вона вже стоїть одразу на нижчому щаблі, і цей принцип, очевидно, він дає про себе знати, і законами нічого не вирішити». (http://tsn.ua/politika/litvin-poyasniv-gegemoniyu-cholovikiv-u-politici-evolyuciynoyu-vischistyu.html )

-Анатолій Могильов (на адресу О.Кужель): «Крым спокойно проживет без вас! То вас крымская земля волнует, то охотугодья. Будете платить арендную плату, мы вам дадим землю в степном Крыму и выращивайте там коров». «Я понимаю, в вашем возрасте у женщин определенные есть проблемы с психоэмоциональным состоянием». (http://vidomosti-ua.com/popular/41120 )

-Юрій Сиротюк (на адресу Гайтани): "Євробачення - це національний конкурс. В Україні є достатньо виконавців, які могли б показати велич української культури. Представник іншої нації або континенту не може показати Україною. Уявіть, от ви дивитеся на Гайтану і думаєте: яке відношення вона має до Європи?"  (http://news.tochka.net/ua/109874-svoboda-vystupila-protiv-temnokozhey-ukrainki-na-evrovidenii/ )

-Вадим Колісніченко (на адресу О.Шевченко): "Проститутка. Слушай, баба, вали отсюда. Дрянь" (http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4f563c12e1800/ )

Ці слова підтверджуються відповідними справами. Ось приклади лише за останні декілька місяців:

-          Законопроект № 9516 (внесений КМУ, п.С.Тігіпко), в якому пропонується обмежити право одиноких матерів отримувати допомогу на дитину, якщо сукупний дохід сім'ї перевищує суму відповідних прожиткових мінімумів та введення непрямих методів оцінки доходів громадян. (http://www.epravda.com.ua/publications/2011/12/5/308120/ )

-          Ухвалено першому читанні законопроект №8282 К.Лук’янової, Ю.Ковалевської "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", відповідно до якого введено вікові обмеження для українок, які хочуть скористатися штучним заплідненням (вік не має перевищувати 49 років). (http://tsn.ua/politika/zhinkam-starshe-49-rokiv-zaboronyat-mati-ditey.html )

-          Законопроект №10112  К.Лук’янової та Я.Сухого щодо введення податку для громадян, які досягли тридцятирічного віку, але не мають дітей. Т.зв. податок на бездітність.  (http://news.tochka.net/110340-ukraintsev-nakazhut-rublem-za-otsutstvie-detey/ )

Вже вкотре вражає облудність і лицемірство наших чиновників та політиків, які 8 березня вітають жінок, а за декілька днів до цього відправляють на кухню та називають повією та «дрянью». І в цьому фальш цього свята. Підкреслюю, я не маю на увазі всіх чоловіків, а тільки окремих чоловіків-політиків. До речі, партійність та стать, у питанні ґендерної рівності та захисті прав жінок є вторинними. Їх неприйняття об’єднує і лівих і правих, владу та опозицію, окремих чоловіків-депутатів та деяких жінок-депутаток (судячи із наведених законодавчих ініціатив).

Я вдячна і Юлії Тимошенко, і Олександрі Кужель, і Олександрі Шевченко, і Наталії Королевській та ще багатьом іншим жінкам, які своїми діями, словами зривають маски з цих «справжніх чоловіків». Показують, що «справжні чоловіки» приймають дії жінки лише доти, доки вона «ПРАВИЛЬНО» виконує свою гендерну роль. А як тільки вона виходить за патріархальні рамки (наприклад, балотується у президенти, публічно суперечить керівнику-чоловікові, оголює своє тіло на знак протесту, бере на себе функцію захисниці, тощо), то маска поваги злітає і починається вказування де, кому місце. А потім ці «справжні герої» виправдовуються на кшталт: «я не те мав на увазі», «ви не правильно зрозуміли», «це ЗМІ все перекрутили».

Особисто я розумію так: я не буду голосувати за ті партії, члени яких дозволяють собі неповажні, дискримінаційні висловлювання на адресу жінок та ініціювання антиґендерних законів.

Анекдот з життя: ґендер чи тендер?

У попередній статті я дорікнула чиновникам вищого рангу, що вони байдужі до своєї роботи та, іноді, просто не заглиблюються у, підготовлені спеціалістами, звіти.

На підтвердження хочу розказати одну ситуацію, що відбулася наприкінці жовтня минулого року у Києві під час міжнародної конференції з ґендерної політики. Уявіть, велика зала, у якій більше 200 осіб. Міжнародні делегації, керівники міжнародних програм, представники української влади (віце-прем’єр міністр, заступники міністрів, спеціалісти служби омбудсмена, тощо), громадськість.

Після урочистого відкриття розпочалася пленарна частина, під час якої наші чиновники вищих рангів зачитували, підготовлені спеціалістами, інформації та звіти. Один заступник міністра читав-читав тихо, монотонно доповідь. Більшість присутніх потроху засинала. І, раптом, тиша. Заступник міністра, який щойно звітував про реалізацію ґендерної політики, мовчить, дивиться у залу, знову опускає очі у звіт. Пауза триває. Чиновник приймає рішення, набирає у легені повітря і вимовляє приблизно наступне: «… про перспективи реалізації ТЕНДЕРНОЇ політики».

Уявіть, яка внутрішня робота відбулася у людини за цю хвилину. Можливо, він подумав: «Так, я на конференції з ґендерної політики, а у звіті написано ТЕНДЕРНОЇ. Що говорити? Ґендер чи тендер?»

Перемогла обережність чиновника. Неважливо, що він думає. Головне те, що написано. Навіть якщо це помилка.

А можливо цей чиновник взагалі не думав у цей момент? А просто перевів подих і механічно прочитав написане?

Хто патронує берегиню?

Конкурси красунь - це банально. Цим уже нікого не здивуєш, бізнес на красунях вже створено та поділено. Що ж робити креативним людям? Відповідь проста і дуже актуальна для України – створюємо конкурс берегинь.

Такий конкурс започаткував Всеукраїнський благодійний фонд «Обдаровані діти – майбутнє України». У 2012 році Проект буде втілюватися під патронатом Уповноваженого Президента України з прав дитини, за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Київської міської державної адміністрації.

Алгоритм конкурсу нескладний – спочатку дівчата віком 15-17 років пишуть відповідь на запитання "Сучасна берегиня – яка вона?".  Авторки найкращих творчих робіт візьмуть участь в спеціальних тренінгах, під час яких дізнаються про секрети успіху, здоров’я та краси, зможуть підготуватися до дорослого життя, поспілкуватися із відомими успішними жінками України.

Усе ніби прекрасно, називається дійство «соціальний проект». АЛЕ…

1.Назва конкурсу «Я - Берегиня» - вже цим автори проекту стверджують патріархальну ідеологію, де жінка є тільки «берегинею, хранителькою домашнього вогнища», а чоловік тільки «здобувачем». Такі настанови потім проявляються у сексистських висловах відомих,  маловідомих та зовсім невідомих політиків та громадських діячів. Лише один приклад з соціальної мережі:

"Олег Зайченко Пиз*ец, приехали. Меня собирается защищать баба. Наташа! Не надо. Не рискуйте. Займитесь прямым женским делом - варите борщ и рожайте детей.

 Наталья Королевская - защитит каждого"

(https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=386384014712497&id=1058396889)

Більш детально про міф «берегиня» можна ознайомитись у статтях Оксани Кісь, наприклад  «Кого оберігає Берегиня, або або Матріархат як чоловічий винахід» (http://dt.ua/SOCIETY/kogo_oberigae_bereginya,_abo_matriarhat_yak_cholovichiy_vinahid-43179.html )

2. Не дуже зрозуміло, які знання та навички отримають дівчата. Бути успішними лідерками, які досягають успіху? Чи просто бути прикрасою для когось (наприклад, "принца на білому коні")? Ось цитата з оголошення 2010 року про конкурс «Я - Берегиня» - школа современных Принцесс»: «Хочешь научиться делать прическу кинозвезды и ходить так же изящно, как топ-модель?.. Курс интересных лекций, увлекательные мастер-классы профессионального макияжа и дефиле, захватывающие психологические тренинги, уроки имиджа и встречи со знаменитостями, которые поделятся секретами своего успеха – все это для того, чтобы помочь тебе превратиться из Золушки в современную и уверенную в себе Принцессу…" (http://ivona.bigmir.net/charity/17049-yabereginyashkola-sovremennyh-princess ) Оголошення 2012 року мало відрізняється від попереднього.

 Звичайно, проведення такого конкурсу привернуло увагу експертів та експерток з ґендерних питань. Марта Чумало, експертка з ГО «Жіночі перспективи» (м.Львів): «Не дивно, що Амвей підтримує подібний конкурс, адже ця фірма працює як багаторівневий маркетинг, яка продає побутову хімію та косметику і зацікавлена у рекламі та залученні нових «споживачів»...

Дивно, що Юрій Павленко, як теперішній уповноважений з прав дитини, а в недалекому минулому міністр у справах сім’ї та молоді патронує подібні ініціативи... Адже, саме він очолював міністерство, яке відповідало за координацію зусиль у напрямку ґендерної рівності... Конкурс, котрий ставить перед дівчатами 15-17 років запитання: «Сучасна берегиня – яка вона?» та відразу тут же дає відповідні «підказки»: «Підказки: у своїх відповідях ви можете вказати – якою повинна бути жінка, щоб вважатися берегинею; якими мають бути життєві цілі та цінності сучасної жінки; що для вас означає поняття «ідеальна жінка».

У державі, котра декларує ґендерну рівність, котра має Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», котра на всіх тематичних міжнародних зустрічах обіцяє робити все для подолання ґендерних стереотипів etc., уповноважений ПРЕЗИДЕНТА з прав дитини підтримує заходи, котрі вкорінюють ґендерні стереотипи, упереджено спонукають дівчат приміряти на себе патріархатні цінності та конструюють їх ґендер відповідно до сексистських норм та патріархатних цінностей».

 3. Наостанок. Дуже вражає нещирість наших політиків та державних службовців вищого рангу чи байдужість до власної роботи (не знаю, як краще назвати). Адже можна припустити, що працівники Міністерства соціальної політики, яке нещодавно стало відповідальним за реалізацію ґендерної політики, ще не дуже обізнані з теорії ґендеру, тому підтримали цей конкурс. А от пан колишній міністр Ю.Павленко не один раз звітував про досягнення у реалізації ґендерної політики в Україні і під час засідань КМУ, у ВРУ, і під час конференцій різного рівня, перед міжнародними експертами та громадськістю. Отже він тоді був нещирий? Чи просто не заглиблювався у підготовлені спеціалістами звіти? Адже якщо припустити, що він щирий і добре розбирається у ґендерній політиці, як тоді Ю.Павленко став патронувати конкурс берегинь?